емігра́ція — виїзд громадян із своєї батьківщини в іншу країну на постійне проживання (або на більш-менш тривалий термін) з політичних, економічних та інших причин; також перебування кого-небудь за межами батьківщини внаслідок такого виїзду; також особи, що переселилися в іншу країну, залишивши батьківщину; еміграція (і українська зокрема) буває з різних причин; економічні причини породили так звану тру­дову (заробітчанську) еміграцію, яка особливо активно почалася масо­вим виїздом українців у 70-х pp. XIXст. із Закарпаття в США, у 90-х pp. XIXст. із Галичини в Ка­наду, а на початку XXст. з Наддніпрянської України на Далекий Схід, у Сибір і в Казахстан; при­близна кількість українських тру­дових емігрантів першого потоку налічує понад 4 млн. людей; крім трудової, є так звана політична еміграція; вона сягає козацької до­би, коли після Полтавської битви гетьман І. Мазепа з вірними йому козаками мусив емігрувати за межі України й, звичайно ж, тодішньої Росії (разом з ними були: Генераль­ний писар Пилип Орлик, якого по смерті І. Мазепи було обрано гетьманом, небіж Мазепи Андрій Войнаровський, прилуцький пол­ковник Дмитро Горленко, пол­ковий обозний Іван Ломиковський, Генеральний осавул Гри­горій Герцик; пізніше діяльність Пилипа Орлика та його сина Григора становить найсвітліші сторін­ки української політичної емігра­ції помазепинської доби); після зруйнування Січі 1709 р. Запо­розький кіш змушений був пере­селитися на татарську територію до Олешок, а після остаточної руйнації Запорожжя 1775 р. — на турецьку територію за Дунай у район Добруджі; не менш трагіч­ною була політична еміфація 1919 — 1920 pp. після повалення УНР; настрої тодішніх емігрантівпередає Олександр Олесь так: «В вигнанні дні печуть, як сльози, Думки в вигнанні сплять, як мерт­ві, Солодкі спогади сичать, як змії, Душа ридає, як дитина; Душа ро­зірвана, як рана, Бальзам далеко так, як сонце, А сонце… сонце, як і щастя, Там, там, лише в краю коханім»; нарешті, є так звана внутрішня еміграція, аби добро­вільний відхід від участі в полі­тичному й громадському житті країни через непогодження з чин­ним режимом; трудова й політич­на еміграції (друга становила кіль­ка хвиль) утворюють так звану діа́спору (див).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 211-212.