ХВАЛЬКОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. хвалькови́тий. Може, самовпевнена хвальковитість Сидоренка підштовхнула його, а може, бажання спробувати власні сили, собі самому довести, що на відважні вчинки здатний не тільки Кирило (Собко, Звич. життя, 1957, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 33.