УДВУ́КОНЬ, присл., розм. Парою коней. Було скоро сонечко вийметься, лікар і котить удвуконь (Вовчок, І, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 392.