РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку — величезну, з китичками на вухах. Це була рись (Донч., III, 1956, 360); Крім дикої нубійської кішки, єгиптяни одомашнили також болотну рись — чаус (Знання.., 9, 1971, 28); * У порівн. Нічого зараз для нього не існувало, крім завдання.. Ось він причаївся, як рись, стоїть під скелею сторожко наслухаючи (Гончар, III, 1959, 107).

РИСЬ², і, ж.

1. Швидкий алюр, середній між галопом і ступо́ю. Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався (Головко, II, 1957, 140); На передній [підводі] сидів нетерплячий Карпо, пускаючи коні у рись (Стельмах, II, 1962, 402); При тренуванні та випробуваннях коней застосовується різноманітна по швидкості рись (Конярство, 1957, 23).

Бра́ти (узя́ти) рись — починати бігти, мчати риссю. — Руш! — ледь струснув він віжками — і кінь зразу ж узяв добру рись (Крот., Сини.., 1948, 56); На ри́сях — риссю. Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (Трубл., І, 1955, 70); Полк вступив до Праги надвечір. На рисях проходив людними робітничими околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далі на захід (Гончар, III, 1959, 460).

2. перен., розм. Про швидкий біг людини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 542.