КУГА́, и, ж.

1. (Schoenoplectus Palla.). Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. З куги плете собі Васюта бриль (Гр., І,. 1963, 111); Хлоп’якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 38).

2. діал. Рогіз. В глибині кону.. берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою.. і терном (Кроп., II, 1958, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 383.