ДОЛА́ДНО. Присл. до дола́дний. Все вбрання сиділо на маленькому старичку якось дуже доладно (Смолич, V, 1959, 550); — Я, здається, говорю не дуже доладно (Руд., Вітер.., 1958, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 357.