Посад, ду, м.

1) Мѣсто, гдѣ сажаютъ жениха и невѣсту; во время свадьбы. Грин. ІІІ. 539. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. Мет. 144.

2) Поставъ въ мельницѣ. У млині два посади. Лебед. у.

3) Рядъ или кругъ сноповъ на току для молотьбы. Александров. у. Ум. Посадонько. Мет. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 356.