Німота, ти, ж.

1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131.

2) соб. Нѣмые.

3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 567.