Жите́ць, тця́, м.

1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть…. чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. І. 127.

2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу копець. Ном. № 10138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 485.