Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл.

1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий.

2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля…. що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 401.