Про УКРЛІТ.ORG

шасть

ШАСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ша́стати і ша́снути. [Настуся:] Добре, тату… (І веселенька шасть у хату) (Шевч., II, 1963, 190); — А ти, я бачу, жартівник,— говорить до нього Сазон.— Тільки жартувати будеш іншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде.— І — шасть руками парубкові під кожух. Не встиг куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обріз із мережаною ручкою (Тют., Вир, 1964, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 420.

Шасть меж., выражающее нечаянное появленіе, быстрое движеніе, быстрый ударъ. Мнж. 96. Шасть, що Бог дасть. Ном. № 4278. Шасть батька в напасть, а діти по наймах. Ном. № 10378. І веселенька шасть у хату. Шевч. Шасть у комін рукою, та сажою помазала собі по під плеч’има. Мнж. 138. Він мене коли не коли ціпом улуче, а я його батогом тілько шасть та пошасть. Мнж. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 486.

вгору