ТОРБА́Н, а, ч., заст.

1. Український народний струнний щипковий музичний інструмент, близький будовою до бандури. [Xаненко:] З торбана голосного Полилися звуки добрі (Фр., XIII, 1954, 364); Форма торбана має багато спільного з формою бандури. Корпус його видовжений і вужчий від бандури. Гриф у торбана довший, ніж у бандури, і має дві головки (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 104).

2. Вид народного танцю. [Радько:] І на співи митець [Павло]. Або нехай хто проти нього витанцює: гайдука, чи торбана, чи хоч і запорозького козака?.. (Кроп., II, 1958, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 200.

Торбан, на, м. Торбанъ, музыкальный инструментъ. КС. 1892. III. 381. Козак грає на торбані, за ним дівки, коби лані. Гол. III. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 275.

торба́н—

1) український народний струнний щипковий музичний інструмент, близький будовою до бандури; походить від лютні; колись дуже поширений у Європі, передусім в Італії (theorbe, tiorba), Франції (theorbe, tiorbe, tuorbe), а також в Україні від XVIII ст.; улюблений серед козацької старшини та в колах української шляхти; виходить з ужитку в 50-х рр. XX ст. Козак грає на торбані, за ним дівки, кобилані (Я. Головацький);

2) вид народного танцю.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 601.