Про УКРЛІТ.ORG

толок

ТО́ЛОК, у, ч., діал.

1. Пристрій, знаряддя для трамбування.

2. Поршень. В один з циліндрів компресора під толок потрапила (а може, хто кинув) малесенька, але тверда стружка і попсувала його (Трубл., І, 1955, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 180.

Толок, ка, м.

1) = Толк = Товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. Випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г.

2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 272.

вгору