ПІДПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПИ́ТИ, підіп’ю́, підіп’є́ш, док., розм.

1. тільки док., неперех. П’яніти від випивки. — Сидоре, я до тебе маю діло, — каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Мирний, II, 1954, 239).

2. тільки недок., перех. Пити, попивати спиртне потроху, час від часу. Івась Коновченко по базару походжає, Солодкий мед-пиво підпиває (Укр.. думи.., 1955, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 481.

Підпивати, ва́ю, єш, сов. в. підпити, підіп’ю, п’єш, гл. Подкучивать, подкутить, выпивать, выпить. Ой п’ють вони, підпивають, Касю їхать підмовляють. Чуб. V. 909. Як підоп’ють вродливі жіночки, дак танцюватимуть і чоловіки. К. ПС. 22. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати. АД. І. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 175.