ПРИЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. прилю́бляться; док., діал.
1. Закохуватися в кого-небудь; починати любити. Як я до його [зятя] придивилась, прилюбилась, моя матінко, — то він мені за дитину рідну став (Вовчок, І, 1955, 281).
2. Починати любити що-небудь. — Ви ще ніколи не були в Парижі? — питає [Софі]. — Ні, — кажу, — це ми уперше тут. — Ото усе ж вас бавитиме… Париж гарний, і усі тут прилюбляються (Вовчок, І, 1955, 375); Морський півень співає цілий рік, і спів його нагадує музичний свист.. До цієї риби люди прилюбилися не тільки через її співи й красу. Досить згадати при гурманові її назву, як у нього починає слинка котитись, — така вона смачна (Наука.., 10, 1969, 50); // Виявляти пристрасть до чого-небудь. Прилюбився до горілки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 662.