Про УКРЛІТ.ORG

палець

ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч.

1. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. — А це що? .. — враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (Коцюб., І, 1955, 248); Катерина промокла до рубців і так замерзла, що на ногах і руках не чула пальців (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33); * Образно. Синіми пальцями вітер стукає у шибки (Сос., І, 1957, 191).

Безіме́нний па́лець — те саме, що Підмізи́нний па́лець (див. підмізи́нний); Вели́кий па́лець див.вели́кий; Вказівни́й па́лець див. вказівни́й; Кива́ти (покива́ти, мани́ти, помани́ти) па́льцем — робити певні жести зігнутим пальцем (перев. вказівним), підзиваючи до себе кого-небудь. Раптом Прокопенко почав кивати Щорсу пальцем, підзиваючи його до себе (Довж., І, 1958, 138); Панна в червоній шапочці пішла до хатки і все манила пальцем Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 291); Крути́ти (покрути́ти) па́льцем ко́ло чола́; Торка́ти (торкну́ти, сту́кати, посту́кати) па́льцем по ло́бі — певним жестом пальця коло лоба показувати чию-небудь психічну неповноцінність або нерозумну поведінку. — Як він там у вас… Чи в нього всі дома? — покрутив пальцем становий коло чола. — Зайця, часом, в голові немає?.. Га? (Коцюб., І, 1955, 127); [Любов:] ..Вони думають, що я … (торкає себе пальцем по лобі). Я завжди була така, так веселіше (Л. Укр., II, 1951, 63); — Щось у тебе наче тут, під чуприною, поменшало, — постукав [батько] пальцем по лобі (Стельмах, І, 1962, 544); Мізи́нний па́лець див. мізи́нний; На (в) па́лець; На (в) два (три і т. ін.) па́льці — мірою, що дорівнює товщині одного або кількох пальців. У самому кутку, на покуті, стояв невеличкий стіл з двох дощок, на палець одна од одної… (Мирний, І, 1949, 245); Обсмикував [Сергій] гімнастьорку, поправляв пілотку, щоб сиділа точно на два пальці від брови (Тют., Вир, 1964, 341); Він підходить до просторого подвір’я Омеляна Шмалія, огородженого дощаним, закладеним у цівки парканом. Дубові дошки в три пальці, дубові стовпи (Стельмах, І, 1962, 111); Покла́сти па́лець на уста́; Прикла́сти до уст (вуст) па́лець — закли́кати кого-небудь до мовчання прикладеним до рота пальцем. В одчиненому вікні, ліворуч від ганкових середніх дверей, з’являється Любов; вона лукаво поклала палець на уста, а другою рукою киває комусь, щоб мовчав (Л. Укр., II, 1951, 7); — Хто тут? — придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю. У відповідь на це примара приклала палець до вуст і, здавалося, благала мовчати. — Чш… (Довж., І, 1958, 242); Сере́дній па́лець див. сере́дній.

Висиса́ти (ви́ссати) з па́льця див. висиса́ти; Висмо́ктувати (ви́смоктати) з па́льця див. висмо́ктувати; Диви́тися крізь па́льці на кого — що: а) не звертати уваги на що-небудь недозволене. Вчителька вона хороша, лагідна, дивиться крізь пальці на всі наші вчинки (Сміл., Сашко, 1954, 10); Якщо хтось вже на виноградниках зірвав гроно мускату, шасли, то вже на такого не дивилися крізь пальці (Томч., Готель.., 1960, 37); б) ставитися до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно. — Але ж ти Марка знаєш. Він на кадри дивиться крізь пальці (Збан., Сеспель, 1961, 414); Зна́ти, як свої́ (свої́х) п’я́ть па́льців див. зна́ти; Крізь па́льці (по́між па́льцями) текти́ (розтіка́тися, уплива́ти, упливти́, піти́ і т. ін.) втрачатися, витрачатися, губитися і т. ін. швидко або марно, даремно, по-пустому, без усякої користі. [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Л. Укр., III, 1952, 138); Ще не минуло і году, Все хазяйство, мов у воду, Поміж пальцями пішло І усе йому село — Насміялося у вічі (Манж., Тв., 1955, 233); Лама́ти па́льці див. лама́ти; На па́льцях ходи́ти (піти́, підхо́дити, підійти́, вихо́дити, ви́йти і т. ін.): а) рухатися обережно, навшпиньках, щоб уникнути шуму. Товариші по роботі приймали мою коротку задуму за хвилини натхнення, ходили тоді на пальцях і притишували голоси (Ю. Янов., ІІ, 1958, 118); Вийшов [Микола] з кухні до сіней і пішов на пальцях через першу кімнату (Март., Тв., 1954, 169); Іваниха тихенько на пальцях підійшла до пані (Л. Укр., III, 1952, 555); б) (перед ким) побоюючись кого-небудь, лестити комусь, запобігати перед кимось впливовим, авторитетним. Перед Граб’янкою всі на пальцях ходили, а Зоньку годували штурханцями по кутках (Л. Укр., III, 1952, 655); Не клади́ па́льця (па́льців) у рот (у зу́би, на зу́би) див. кла́сти; Обвести́ (обкрути́ти, рідко обмота́ти і т. ін.) навко́ло (круг, круго́м) па́льця — спритно обдурити, обхитрувати. — Так їх, Тимофію! — задоволена вигукнув Бондар. — Думали нас круг пальця обвести! (Стельмах, II, 1962, 134); — Ніколи собі цього не прощу! Отак по-дурному дали себе круг пальця обкрутити (Головко, II, 1957,460); [Микита:] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув усіх як кругом пальця обмотав? (Кроп., V, 1959, 529); Оди́н як па́лець — одинока, самотня людина. Закортіло мені подивитися, хто ж у моїй хаті за хазяїна тепер править, бо одинцем я жив, один як палець (Вишня, І, 1956, 253); Па́лець об па́лець не вда́рити — зовсім нічого не робити або не зробити. — Один із друзів малих річок, — голосно сказала Ганна, — висловив і нашу думку, бо заявив: .. весь радянський народ трудиться над перетворенням природи, а ми — палець об палець не вдаримо, — тільки милуємося нею (Чаб., Тече вода.., 1961, 76); — Ах, я ще палець об палець не ударила, щоб організувати друкарню! — шугає думка (Бурл., М. Гонта, 1959, 184); І па́льцем не торка́тися (не торкну́тися, не приторка́тися, не приторкну́тися і т. ін.) до чого: а) нічого не робити. До кузні цієї бригади підтягнуто для ремонту кукурудзяну сівалку. Та до неї ніхто й пальцем не торкався (Рад. Укр., 15.III 1961, 2); Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками… адже ні Маріцца, ні він і пальцем не приторкнулися ні до чого (Коцюб., І, 1955, 265); б) нічого не брати. Коли б це був хлопчак, він би й патронами побавився, а от дівчинці нема чого подарувати — нічого не заробив за два роки війни. І це єдина його заслуга в петлюрівській армії, що він і пальцем не приторкнувся до людського добра (Стельмах, II, 1962, 72); Па́льцем поворухну́ти (ру́шити і т. ін.) — те саме, що Па́льцем кивну́ти (див. кивну́ти). Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (Стельмах, І, 1962, 49); Він бігав по Києву за позичкою, я мусила дивитись на се і пальцем не рушити, бо не маю ні шеляга (Л. Укр., V, 1956, 380); Па́льцем свари́тися (посвари́тися, грози́ти, погрози́ти і т. ін.) розмахуючи піднятим угору пальцем, виражати погрозу, незадоволення, гнів, заборону і т. ін. Святий Миколай все на мене дивиться, неначе живий повертає на мене очі, куди не ступлю хоч ступінь, ще й неначе пальцем свариться (Н.-Лев., III, 1956, 284); Власов засовався на місці і уп’яв очі у Галю. Галя собі, лукаво зиркнувши, усміхнулася. — Цсс… — посварившись пальцем і моргнувши бровою, промовив Власов (Мирний, IV, 1955, 130); — Товаришу начдив, вогонь… — прошепотів кулеметник Павло Радецький, гарний юнак шістнадцяти років. Щорс погрозив йому пальцем (Довж., І, 1958, 183); Па́льцем (па́льцями) ти́кати (штри́кати, пока́зувати і т. ін.) на кого — звертати увагу на когось, думаючи, висловлюючись і т. ін. про нього негативно. А хіба ж можна дівці заміж не піти? Кожне глузує, кожне пальцем тикає (Григ., Вибр., 1959, 107); — Усі на них пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: — Мати їх з мужичого роду (Кв.-Осн., II, 1956, 343); — Не піду я, Юрчику, додому. Будуть пальцями на мене показувати, а то й не приймуть цілком (Хотк., II, 1966, 265); І па́льцем [не] торка́ти (торкну́ти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, зайня́ти і т. ін.) кого, що — (не) завдавати кому-, чому-небудь найменшої шкоди. Тихін на лаві сидів і не зводив із неї очей. І розповів усе він їй. Винився й клявся, що надалі, коли хоч пальцем торкне її — руку собі одрубає (Головко, II, 1957, 152); Я б нікого й пальцем не зачепила, аби мене ніхто не зачіпав (Н.-Лев., II, 1956, 14); Прийшов її чоловік та й почав просити та перепрошувати. — Я, каже, не дам її нікому і пальцем зайняти (Л. Укр., III, 1952, 471); Па́льці зна́ти див. зна́ти; Па́льці куса́ти — те саме, що Куса́ти [собі́] лі́кті (див. куса́ти). — Дурна я! От дурна. Нащо було відмовлятися? Зараз би сама там стояла, коло Павла. А так пальці кусай (Кучер, Трудна любов, 1960, 323); Па́льці обли́зувати див. обли́зувати; Па́льця просу́нути ні́куди (ні́де, заст. ні́где) дуже тісно де-небудь. У церкву навалило стілько — пальця просунути нігде — і все тобі сірома сіра, кріпацтво голодрабе (Мирний, IV, 1955, 185); По (на) па́льцях [мо́жна] перелічи́ти (порахува́ти і т. ін.) кого, що — дуже мало кого-, чого-небудь. Вони [кращі люди].. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Мирний, III, 1954, 185); Попа́сти па́льцем у не́бо див. не́бо.

2. Кінцева частина лап тварин і птахів. Задня нога [жаби] складається із стегна, гомілки й ступні, яка закінчується п’ятьма пальцями (Зоол., 1957, 86); З’явилась діва; ..очі всіх, Копита, хоботи пістряві, ..Всі ікла й пальці костяні.. До неї! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).

3. техн. Деталь у вигляді стержня в машинах, механізмах і т. ін., якою звичайно щось підтримується або захоплюється. Канавокопачі мають опірні лижі і пересувні пальці (Колг. Укр., 7, 1960, 38); // Закріплюваний на кінці однієї з рухомих частин механізму валик або круглий стержень, який служить віссю обертання для іншої, з’єднаної з ним частини. Поршневий палець служить для шарнірного з’єднання поршня з шатуном [двигуна] (Підручник шофера.., 1960, 19); Екіпажі.. почали оглядати машини: перевіряли ходові частини, натяжку гусениць, пальці ведучих коліс (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 647).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 25.

Палець, льця, м.

1) Палецъ. Ламай собі білі руки, та не зломи пальця. Чуб. V. 265.

2) Зубецъ на зубчатомъ колесѣ, кулакъ въ колесѣ. Мик. 481. Ум. Пальчик, пальчичок. Ой кивали молодиці пальчиком на мене. Чуб. V. 652. Ha пальчиках. Hа цыпочкахъ. Ой вийшла вельможна на пальчиках тихо. Чуб. V. 1071.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.

вгору