НЕВЗГОДИ́НА, и, ж., рідко. Нещастя, лихо. Через те, що вважав себе так, якби переможцем над дотеперішніми життєвими невзгодинами, та брався Славко перехитрити свій забобон (Март., Тв., 1954, 453); Серед усіх невзгодин, що ждали мене, я не могла плакати (У. Кравч., Вибр., 1958, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 255.

Невзгодина, ни, ж. Невзгода. От же й пройшли-ізійшли злиї невзгодини. Слово это находится въ фальсифицированной думѣ «Битва Чигиринская», напечатанной впервые Срезневскимъ (Запорожск. Стар., ч. І. 86).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 538.