НАТУШКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натушкува́ти; // натушко́вано, безос. присудк. сл., діал. Руки йому вірьовками до ніг поскручувано; натушковано на його зверху кожухів, подушок (Мирний, II, 1954, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 220.