НАЙМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до найменува́ти. Тут, в містечку робітничім, найменованім Лисичим, нами знайдено було і проміння, і тепло (Уп., Вірші.., 1957, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 97.