БІ́БЛІЯ, ї, ж. Книга, збірка міфів, легенд, догматів, повчань, молитв і т. ін. єврейської і християнської релігій. У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Шевч., І, 1951, 327); Він [І. Франко] читав усе, що попадало в руки..: Шекспіра, ..Гомера, Софокла, біблію (Коцюб., III, 1956, 28); З обох боків [розп’яття] лежали меч апостола Петра з одного і кована біблія — з другого (Ле, Хмельницький, І, 1957, 118); Біблія вводить в оману віруючих, перешкоджає їм оволодівати знаннями,.. сковує їх творчу ініціативу і активність (Наука.., 1, 1958, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 173.

Біблія и пр. См. Библія и пр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.

Бі́блія — Слово Боже у повноті своїй, Святе Писання (Письмо) Ветхого (Старого) і Нового Запові­тів; іноді Біблією називають лише Ветхий (Старий) Заповіт; Біблію також називають Книгою Книг («біблія» у перекладі «книга»); свя­щенна книга християнського віро­вчення; пам’ятка християнської культури. Розумний, по коліна в Біблії (М. Номис); У нас Святую Біблію читає Святий чернець (Т. Шевченко); Біблію Франко любив; може бути, що бібліїзм Шевченка, якого Франко знав іще в гім­назії напам‘ять, навчив Франка ко­хатись у біблійній поезії (А. Крим­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 37.