Про УКРЛІТ.ORG

бердо

БЕ́РДО, а, с. Деталь ткацького верстата, що нагадує гребінь у рамці. Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб його й сіль! (Щог., Поезії, 1958, 105); Навчила [мати] його любити і просте, селянське полотно.., і стукіт ляд, і граційне переміщення тонкосяйних берд (Стельмах, Хліб.., 1959, 497).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 158.

Бердо, да, с.

1) Бердо, ткацкій снарядъ: родъ гребня въ рамкѣ, сквозь зубья котораго проходять нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальныя планки рамки — листви, зубья — троща, промежутки между зубьями — комірки. Шух. І. 256. То же, что и блят.

2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум. Бердечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 50.

бе́рдо — деталь ткацького вер­стата, що нагадує гребінь у рамці, крізь зуби якого проходять нитки основи; бердник — той, хто виго­товляє берда. Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль (Я. Щоголев); Ситник (шильник) берднику не товариш (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 33.

вгору